Степан ГЛІГОР: «Поля зеленіють. І це вселяє надію»

 

ЗНАНИЙ НЕ ТІЛЬКИ В УКРАЇНІ, А Й ЗА ЇЇ МЕЖАМИ АГРАРІЙ СТЕПАН ГЛІГОР МИНУЛОГО РОКУ БЕЗУПИННО ПОВТОРЮВАВ ОДНУ Й ТУ Ж ФРАЗУ: «ТАКОГО СПРИЯТЛИВОГО АГРАРНОГО РОКУ, ЯК НИНІШНІЙ, НЕ БУЛО ВЖЕ ДАВНО».

Сприятливий рік, як на мене, а я не надто розбираюся в сільському господарстві, завершився не надто сприятливо, даруйте за тавтологію: осінь була посушливою, озимі сіяли не у відведені строки, зима – практично безсніжна… Аграрії можуть цей перелік продовжити до безкінечності. Та знову весна, знову посівна, знову очікування і сподівання.

– Які сподівання покладають  на нинішній, 2015-ий, аграрний рік  у АПОП «Золотий колос»? – з таким запитанням звернулася до керівника підприємства Степана Глігора.

– Не знаю, як віддячити Всевишньому за сприятливі умови і гарний врожай, які отримали торік. Сподіваюся, що нинішній буде не гіршим. Поки що все заплановане вдається реалізувати. Як то кажуть, все у руках Божих.

Незважаючи на посушливу осінь, практично безсніжну зиму маємо гарні озимі. Дощі, хай і не значні, які випали впродовж останнього часу, теж дещо покращили ситуацію. Ячмінь подає гарні надії, хоч і сіяли його ще у мерзлий грунт.  Попри все, поля зеленіють. Надіємося на Всевишнього.

– Як відіб’ється в подальшому на вартості продукції коливання курсу валют, до якого ми так «прив’язалися»?!

– От це нас, аграріїв, найбільше і вбиває. Бо ми все – від насіння до паливно-мастильних матеріалів – купуємо по курсу долара, а продаємо власну продукцію по курсу гривні. Якщо і є підвищення ціни на щось, то воно незначне, у порівнянні з тим, як зростає валюта.

Знаєте, мене іноді не покидає надокучлива думка, особливо після відвідин базару – як люди сьогодні умудряються вижити при такому повальному зростанні цін?! Особливо – корінні жителі міст.

Як на мене, це має бути зупинено, інакше ми заженемо людей у глухий кут.

Мене запитують мої підлеглі, а чи будемо ми, як у минулі роки, обробляти безкоштовно ті ж городи людям.

– І що відповідаєте?!

– Однозначно – будемо. І вже робимо. Так, для нас це затрати. Будемо виходити з ситуації, але людей які свого часу мені повірили і довірилися, не маю права ображати.

Повернуся до попереднього питання – вартості продукції при тотальному зростанні цін. Сільгоспвиробник змушений сьогодні підняти ціни на продукцію, що виробляє, бо інакше не втримається навіть на плаву. Впавши до низу, піднятися буде не те, що важко, а практично нереально. В той же час зарплати і пенсії, тут, у нас, не такі вже й високі. То якось маємо зробити так, щоб як у приказці: і вовк ситий, і вівці цілі...

Як би дивно це не звучало, але для нашого господарства один мільйон гривень – це фактично мізерні кошти, бо при сьогоднішніх цінах на пальне нам необхідне вже втричі більше коштів. Про всі ці проблеми можна говорити довго і до безкінечності...

– Степане Савовичу, звідки черпаєте сили, енергію?

–  Мені люди і земля дають енергію. Понад 40 років я керую господарством. Без віри в людей і довіри людям не було б нічого. Я щиро вдячний долі, що врна склалась так і не інакше.

Галина ГОЛОВЛЬОВА