Аделіна РУСНАК: «Вчитель завжди має бути готовим вчитися»

Шкільна тематика у ці дні залишається топовою. Типова картина для перших днів вересня: «Уроки зроблено. Мати захрипла, донька (син – не важливо) оглухла, сусіди за стінкою все вивчили напам’ять, навіть песик  віршика переказав»… Сміх сміхом, але після тривалих літніх канікул дітям так непросто «включитись» у навчальний процес. А як це відбувається у дорослих? У тих, хто дає ці домашні завдання і хто забезпечує роботу галузі? Про це – наша розмова з головним освітянином району Аделіною РУСНАК.
– Всі навчальні заклади району працюють у звичному режимі, – запевняє співрозмовниця. – Всі добре підготовлені до нового навчального року, за що вдячна і колективам шкіл, і батьківській громаді, і владі району – кожен вніс свою частку у те, щоб Першовересень прийшов.
– Ми з вами розмовляємо на наступний після прийняття нового Закону про освіту день. Про якісь нововведення  вже цього навчального року можна говорити?
– Так, Закон прийнято, його має підписати Президент України, після чого він вступить у силу. Але повномасштабна реформа розпочнеться з 2018-2019 навчального року. Проте вже нині є проект нового державного стандарту початкової школи, який  в цьому році пілотується в 100 навчальних закладах України.  В нашому районі немає пілотної школи, але буде впроваджуватися в усіх перших класах з 1 вересня 2018-2019 навчального року. Саме тому ми маємо підготуватися до впровадження реформи, адже це – зовсім новий підхід до навчання. Якщо раніше школа була школою знань, тепер Міністерство позиціонує її як школу компетентностей. Це – нові підходи до навчання, нововведення як для вчителів, так і дітей та батьків. Протягом року ми будемо проводити навчання,  майстер-класи, семінари для вчителів, аби 1 вересня наступного навчального року всі педагоги, які приймуть першокласників, були готові до цієї реформи. Крім того, Міністерство освіти розробило проекти нових інтегрованих програм для старшої школи. Ми намагаємось підготуватись до їх впровадження.. У зв’язку з цим виробили нове Положення про інтегровані методоб’єднання, що дасть можливість вчителям навчитись інтегрувати навчальний процес. Тобто, спільно працюватимуть вчителі хімії, географії та фізики, інших предметів. У вчителів буде можливість говорити не лише за своїм фахом, а й, наприклад, як можна використати хімію на уроці біології.
– Але це все рівно споріднені предмети?
– Так. Ми об’єднали споріднені предмети. Крім цього, Нова українська школа передбачає, в першу чергу, що комп’ютерною технікою мають володіти усі вчителі. Ви знаєте, що, готуючись до серпневої конференції, вчителі працювали на дискусійних майданчиках, вносили свої пропозиції. Однією з пропозицій було: у вересні ввести індивідуальні плани по навчанню вчителів комп’ютерної грамотності. Це важливо, адже ми знаємо: діти на даний момент комп’ютером володіють досконало, а вчителю треба встигати за дитиною. Для дитини не є новинкою комп’ютер, дитина інформацію отримує, а вчитель має навчити його користуватися нею і тому має бути обізнаним. У кожному закладі є умови для цього. Комп’ютерні класи для них відкриті. Якщо немає можливості навчатись вдома, можна на роботі.
Взагалі, у нас дуже багато планів щодо того, як ми будемо впроваджувати Концепцію Нової української школи. Дуже сподіваємось на те, що освіта Новоселицького району буде готова до впровадження реформ – як у дошкільній освіті, так і загальноосвітній, і позашкільній також. Будемо над цим працювати.
– Ви знаєте настрої вчителів? Вони готові вчитись?
– У всі часи, була реформа чи ні, вчитель – та людина, яка постійно вчиться. Вчитель постійно знаходиться поряд з дитиною. Час проходить, міняється мислення у дитини і вчитель – хоче він цього чи ні, але навчається. Я б сказала з кожною новим учнем вчитель навчається чомусь новому. Вчитель не має бути готовий вчитися до реформ, він завжди має бути готовий вчитися.
– Тоді, як ви думаєте, звідки ця істерія про «принижених» учителів після тестувань, запроваджених очільницею освітньої галузі області?
– Мені важко відповісти на це запитання. Тестування, які запровадила Оксана Палійчук, справді у багатьох колег (щоправда, не в нашому районі) викликало спротив. Я не розумію, в чому приниження вчителів. Завжди після проходження курсів з підвищення кваліфікації в інституті післядипломної освіти підсумком було або тестування, які вони проходили, або контрольна робота.
– Свого роду іспит?
– Справжній іспит. Для мене як для людини, що 25 років працює в освіті, пройшовши шлях від педагога-організатора, вчителя, заступника директора до керівника галузі в районі,  незрозуміла ця ситуація. В нашому районі, повторюсь, не спостерігається істерії з даного питання. Я говорила з нашими вчителями, які кажуть, що не вважають себе трієчниками, тому що результати їх учнів говорять за них. Тобто той вчитель, який працює над собою, який дає якісний рівень знань, ніколи не буде почувати себе ні приниженим, ні трієчником. До речі, у нас в районі є вчитель, який добровільно зареєструвався на ЗНО зі свого предмету і пройшов його з дітьми. Пройшов його для себе, адже хотів бачити, що відчуває дитина, які питання складні, чи вистачає часу, щоб виконати завдання, який психологічний клімат. Людина, яка впевнена в собі, не побоялася зареєструватися і пройти ЗНО разом зі своїми учнями.
Участь в тестуванні,  не побоялися взяти директорка Слобідського НВК, вчителі з Рингача, Ванчиківців. Головний спеціаліст відділу освіти педагог з багаторічним стажем Анжела Довганюк, яка тести пройшла на «дванадцять», каже, що не відчула жодного приниження, навпаки, стала більше розуміти своїх учнів.
.– Вчинок, гідний поваги. Я читала, що така практика існує в Німеччині, коли викладач складає випускні іспити нарівні зі своїми випускниками. І, якщо вже ми заговорили про результати. Те, що наші випускники показали цього річ на ЗНО, як би це м’якше описати?
– Рівень ЗНО учнів нашого району не є таким, яким би нам хотілось. Я не можу сказати, що в цьому році рівень ЗНО гірший, ніж в минулому. З кожного предмету у нас є, хоч і не суттєвий, але плюс.   Наприклад, українська мова: середній бал – 4,9, а в попередньому – 4,5. Математика стала 5,1, була – 4,4. І так по більшості предметів. Тобто десь робота, яку ми проводили, поштовх дала, у відсотках показники зросли. Але мене болить як освітянина. Це не рівень гонорового Новоселицького району. Новоселиця не має бути другою, третьою з кінця, а – другою чи третьою з верху. Чернівці ми не зможемо перегнати з їхніми спеціалізованими школами, а ось інші райони – так.
–    Аделіно Іванівно, побутує думка, що результати не найкращі, тому що кращі учні йдуть після дев’ятого. Причина в цьому?
– Це –  комплексна проблема. Правда, кращі учні зазвичай ідуть після дев’ятого, хоча не всі. Ще один бік медалі: Основний Закон України передбачає обов’язкове здобуття повної загальної середньої освіти. Ми зобов’язані залучити до навчання навіть тих, хто не хоче йти до школи. Тобто він і вчитися не йде після 9-го, і  школу не відвідує. В школах, які позаторік показали невисокі результати, були проведені фронтальні вивчення.  Не з метою покарати, а знайти проблему і допомогти вирішити. Сама їздила, і ось випускниця каже: «нащо мені ЗНО, я збираюсь заміж?», інший каже «Ви просили, щоб я прийшов до школи – я прийшов, що ви від мене далі хочете?»  
– Але ж залишаються й такі, які показують дуже високі результати і вступають на бюджет.
– Правильно. Є різні діти з різними прагненнями. І тому, було б добре, щоб 10, 11, 12 класи були профільними, туди йшли діти, яким потрібне подальше навчання у ВУЗах.
– Це передбачає Закон, який у вівторок ухвалили народні обранці?
– Так, передбачає. Але потрібні ще й  зміни до Конституції. Наразі обов’язкова повна загальна середня освіта для всіх передбачена 53 статтею Конституції України.
–    А як щодо кадрів у освіті? Вони, зокрема, в нашому районі, готові дати дітям гідні знання?
– Друга ситуація, ви маєте рацію, – кадрова. Давайте скажемо правду, що у нас є певний кадровий голод. Якщо раніше черги стояли за роботою, то зараз в нас є дуже багато вакансій.
– Рік починається з кадрового голоду?
– Ми майже всі питання закрили. Але є й певні проблеми. Є ситуації, де ми вимушені брати на роботу студента після 3-го або 4-го курсу  вишу, оскільки нема кому викладати.   Так, молодь приходить, вона вчиться, і я впевнена, що в подальшому ці хлопці й дівчата будуть гарними вчителями. Дуже сподіваюсь, що політика уряду щодо підвищення заробітної плати педагогам буде сприяти у вирішенні цього питання. Адже робота вчителя дуже нелегка. Відповідальність за дітей, за їх життя, відповідальність перед батьками, хвилювання за те, як дитина напише ЗНО. Проте, не завжди, повторюсь, результат ЗНО залежить тільки від вчителя.
– Батьки якось могли б долучитись до того, щоб  діти ЗНО складали краще?
– Ми просимо батьків, аби вони долучалися.  У минулому році провели збори з батьками учнів десятих і одинадцятих класів за участю працівників відділу освіти і районного методкабінету. Виїжджали в кожен навчальний заклад, спілкувалися з кожним батьком, надавали роз’яснення, як вони можуть допомогти своїй дитині, що треба робити. Це не передбачено законодавством, хоча й ніхто не забороняє, але ми рекомендували батькам учнів 10-х класів зареєструватися на пробне ЗНО 11-го класу – для того, щоб пройти той шлях і знати, до чого готуватися цілий рік.  Є багато шкіл, які нас почули і пройшли пробне ЗНО.   Сподіваюсь, цей досвід сприятиме якісній підготовці.
– Тобто на цей рік ще якийсь відсоток ви вже заклали?
– Так. Ми намагаємось зробити все можливе, щоб підняти рівень. Провели пілотний семінар для вчителів математики, які пройшли повну процедуру ЗНО. Вони бачили, як дитина заходить, реєструється, як вона має себе поводити і що повинна мати з собою. Психологічна підготовка дитини –  це 50 відсотків успіху. Коли дитина заходить і знає, що має робити, вона спокійно може зосередитись на завданні. А хто, як не вчитель, має допомогти дитині?!
– Ваші очікування від цього навчального року.
– Мої очікування жодного року не відрізняються. Я хочу, щоб наша освіта з кожним роком ставала кращою. Аби щорічно, кожен день і хвилину батьки й вчителі знаходили спільну мову і компроміси –  на радість і допомогу дітям. Хочу, аби у наших дітей піднявся рівень знань. Щоб Новоселицький район посів гідне місце на теренах області. Я впевнена, що ми зможемо: у нас є потенціал, у нас є гарні і сильні вчителі, які самовіддано віддають себе дітям. Ми маємо гарну співпрацю з батьками. Я дякую їм за те, що справді в цьому році ми відчули їх підтримку. Ми заходили в навчальні заклади і були приємно вражені тим, як виглядають  класні приміщення. В кожний куточок вкладалася душа. Дітям буде затишно. Вже почалися шляхи до реформування, до Нової школи. У Маршинцях, наприклад, сходи підписані англійською мовою, в Боянскіій гімназії – математичні знаки. Я схиляюся перед нашими батьками і вчителями за те, що вони зробили. Наші вчителі є продуктивними і креативними. Є фантазія, є вміння не тільки навчати, але зробити так, щоб діти хотіли прийти до школи. А батьки у нас – найкращі в Україні.
– Дуже оптимістична нота. І все ж невеличка ложка гіркоти. Осінь в одній з бюджетних галузей району розпочалася ледь не з бунту. Ціла делегація ходила на початку цього тижня до перших керівних осіб, стурбовані тим, щоб нібито грошей на зарплатню вже нема. Чи можете ви заспокоїти вчителів, в освіті з зарплатою все гаразд?
– Це точно не працівники освітньої галузі бунтували. Я працюю вже другий рік. Весь цей час вдавалося виконати обіцянки, які ми давали людям. Те, що ми не могли зробити,  – просто не обіцяли. Я впевнена, що і РДА, і районна рада, і депутатський корпус  зроблять все можливе, щоб люди не залишилися без заробітної плати. Я вірю в те, що все буде добре.  Адже жодного разу освітяни Новоселиччини не залишалися наодинці зі своїми проблемами. Ми завжди відчували підтримку і допомогу керівництва району.  А якщо вірю я, то, сподіваюсь, що  вірять всі ті, хто іде поряд зі мною.

Ганна ВАКАРЧУК, фото Алли МАЗУР, Яни ВАКАРЧУК, з особистого архіву Ігоря САВЧУКА

 

 

Tweet
'; $('rbcBookmarks200000779').innerHTML = bookmarks; bookmarks.evalScripts(); }); /* ]]> */