ЩО БУДЕ З ВІДДІЛЕННЯМИ ЦРЛ У ТОПОРІВЦЯХ, КОСТИЧАНАХ І СТАЛЬНІВЦЯХ?

08.09.2017 10:51

Відповідь на це запитання дізнаємось після чергової сесії районної ради, яка запланована на вересень. Тим часом ефективність і доцільність роботи цих відділень розглянули минулої середи на нараді, яку провів голова районної ради Дмитро Вакарюк за участі голови РДА Євгенії Бойко, представника департаменту охорони здоров’я ОДА Василя Павлюка, головних лікарів ЦРЛ та Центру ПМСД, голів комісій районної ради з питань охорони здоров’я та бюджету, завідуючих цими відділеннями, представників місцевої влади цих населених пунктів та представника Мамалигівської об’єднаної громади.

Рівно рік минає від початку резонансної оптимізації в ЦРЛ. У нинішню осінь наша районна лікарня входить на черговому витку перемін. Керівництво лікарні планує новий бюджетний рік уже без трьох своїх відділень у селах – Топорівці, Костичани, Стальнівці. За словами головного лікаря ЦРЛ Валерія Калараша, торік на функціонування цих трьох відділень з бюджету ЦРЛ було виділено понад 1,5 млн. грн., вже у першому півріччі цього року – біля 1,3 млн.грн. Тим часом на заробітну плату в ЦРЛ до кінця року не вистачає біля 2 млн. грн., а названі вище відділення виконують скоріше соціальні функції, ніж лікувальні. До того ж у зв’язку з реформуванням у нашій ЦРЛ планове лікування не передбачено. Тому керівництво ЦРЛ вважає за доцільне з 1 січня наступного року закрити ці відділення.

Питання не з простих. Не беру на себе сміливість що-небудь коментувати. Бо по-своєму має рацію і сільський голова Топорівців, який каже, що «за цифрами треба ще й людей бачити». Але й доводи керівників від медицини ніяк не скинеш з рахунків: ліжка у цих селах виконують, скоріше, соціальну функцію, ніж лікувальну. На всі три  лікарні аж... півтори окладу лікаря, вночі, крім Топорівців, навіть медсестра не чергує, тільки санітарка. Про яке лікування може йти мова? Втім, висновки робити вам, читачу. Передаю зміст розмови, що називається, «без купюр».

– У свій час, коли створювали Центр ЦПМСД, фактично втратили чинність наші дільничні лікарні, які були саме у цих населених пунктах. Тоді і створили таку штучну ситуацію для того, щоб забезпечити стаціонарне лікування мешканцям цих населених пунктів і навколишніх сіл, – каже Валерій Калараш. – Ми розраховували, що то буде тимчасово. Це тимчасово тягнеться з 2013 року. Перш за все, ситуація стосується фінансування. Разом за минулий рік ці три установи «потягнули» півтора мільйони гривень. Це досить велика кількість грошей. Я рахую, що це абсолютно недоцільно. Я б сказав нецільове використання грошей. І в якісь мірі я відповідатиму за це як керівник установи. Стосовно штатів: по Топорівцях – 10 посад, Костичани – 11, Стальнівці – 9,25, з яких лікарі мають загальну кількість півтори ставки (!!!), середній медперсонал – 11,5, молодший медперсонал – 8,75. Інші – вісім з половиною. Інші це – завгосп, кухарка, прачка і т.д І це в кожній установі.

Хочу визначити, продовжив пан Калараш, необхідність утримання цих ліжок. Тим більше, чим відрізняються ліжка денного стаціонару, де знаходяться і працюють в лікарських амбулаторіях від ліжок стаціонарних, які зараз також знаходяться? Тим, що хворі не ночують там і не харчуються. Якщо виникає необхідність людині отримати ті чи інші маніпуляції, або якісь медичні послуги, на це є денний стаціонар, відповідно –  системи, ін’єкції. Все необхідне в повній мірі зможе забезпечити амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Якщо стан здоров’я потребує стаціонарного лікування, у нас достатня кількість терапевтичних ліжок  в ЦРЛ.

За словами головного лікаря Центру ПМСД В’ячеслава Бежана, первинна ланка впорається з наданням медичної допомоги в цих населених пунктах:

– Коли багато років тому я порушував питання в залі, один депутат сказав: «подумаєш один мільйон туди, інший – туди». Це не господарський підхід. Валерій Олексійович порушує правильно питання, я з ним згідний як керівник і як колега. Мушу погодитись і погоджуюсь. Профспілково це важко, тому що «тягне» за собою 25-30 посад. Однак реалії сьогоднішнього дня такі, що треба дивитись в очі правді. Раніше була субвенція держави, яка йшла на медицину, а сьогодні комунальні платежі йдуть з місцевого бюджету. А платити є за що, там гектари приміщень, які неможливо на сьогодні роз’єднати. Що стосується прямого питання, чи впорається сімейна медицина? Розумієте, ми не знаємо перспектив сімейної медицини на сьогодні у тому образі, як її малюють. Що стосується амбулаторного надання медичної допомоги, в принципі немає на сьогодні питань, чи залишиться хтось без надання медичної допомоги. Якщо зробити аналіз категорій хворих, які перебувають на лікуванні на цих ліжках, то можна подумати про їхню доцільність у майбутньому. Це  соціальні ліжка Перевірки вибіркові  показують, наскільки працюють ті ліжка. Амбулаторна медична допомога буде надана, тим паче що зараз амбулаторія працює до 20.00, після чого вступає в роботу екстрена медична допомога. Влада на місцях, громада мають право і вони думають, як зберегти такі ліжка. Але, я думаю, треба міняти профіль цих ліжок і тоді поміняється їхній статус.

У заступника головного лікаря ЦРЛ голови бюджетної комісії районної ради Василя Сухораба така точку з цього питання:

– Валерій Олексійович порушив правильно питання. Можливо треба було це зробити ще тоді, п’ять років тому. Але дійсно та соціальна напруга, яка була, не дозволила цього і вирішили лишити ці ліжка. Якщо розібратися, то ще  до того, як первинна ланка відокремилась від вторинної, ті ліжка вже  були малоефективними. На сьогодні звертаються люди, які і амбулаторно могли б отримати ту чи іншу допомогу. Навіть якщо там є десять ліжок і вони завантажені, медсестра працює до восьмої вечора, до ранку її немає, а сидить санітарка, то вибачте, це не є надання медичної допомоги на вторинному рівні. Лише в Топорівцях цілодобово працює медсестра а в Костичанах і Стальнівцях сидить санітарка і надає медичну допомогу…  Треба провести  реорганізацію, щоб вивести з складу центральної районної лікарні, а вже який надати їм статус, то інше питання.

Відділення ЦРЛ по селах – штучно створена ситуація, до речі, не лише в нашому районі. Якщо її не вирішити зараз, потім буде в рази болісніше, вважає Василь Павлюк, начальник відділу Департаменту охорони здоров’я ОДА:

– Справді, з 2012-2013 року статус дільничної лікарні як такий був ліквідований в законодавстві України. І для того, щоб якимось чином узаконити цю ситуацію, було прийнято рішення, щоб ці ліжка не закривати, – каже Василь Павлюк. – Таким штучним способом зробити штучні відокремлені структурні підрозділи центральної районної лікарні, які мали хоча б мінімальне право на існування. Разом з тим, аналізуючи з 2013 року діяльність філій, а вони у нас є не лише в Новоселицькому районі, а й по багатьох районах області, ми приходимо до висновку щороку, що вони є абсолютно неефективними в плані надання медичної допомоги. Перше: коли ми говоримо про хворого, який потребує стаціонарного лікування, ми говоримо про те, що є  потенційні загрози для його здоров’я, які потребують відповідного клінічного супроводу. Це означає динамічне спостереження парамедицини, лабораторії, діагностики і тому подібне. Друге: ми говоримо про те, що людина в будь-який момент потребуватиме консультації інших спеціалістів або переведення в інше відділення, надання більш кваліфікованої медичної допомоги, чого в цих структурних підрозділах немає і не було. Аналізуючи профіль хворих, які лікуються в цих відділеннях, ми прийшли до висновку, що абсолютна їх більшість є амбулаторними і не потребують стаціонарного лікування. І ми говоримо про неефективне використання бюджетних коштів. І, по-третє, я б хотів наголосити, що в останні роки ці відділення (не лише в Новоселицькому районі) не мають того навантаження, потрібного для підтримання належного рівня кваліфікації медичного персоналу. Тобто, коли ми говоримо взагалі про медичну галузь, ми повинні розуміти, що будь-який фахівець для того, аби бути фахівцем повинен мати певне навантаження, лікувати певну кількість хворих, робити певну кількість аналізів і маніпуляцій. Якщо відверто, в цих відділеннях сідають і просто малюють історію. А та невелика кількість людей, які там лікуються, це люди, які потребують соціального нагляду. Абсолютно погоджуюсь з колегами, що, згідно до бюджетного кодексу, не маєте право утримати ліжка, тому що це вторинний рівень. Але ліжка є не лише в сфері охорони здоров’я, а й в сфері соціального забезпечення. Тому ці ліжка можуть залишатися на утриманні громад, але тільки у вигляді соціальних ліжок в супроводі медичного працівника, який там може працювати. Рано чи пізно ми все одно перейдемо на страхову медицину. Діятиме принцип «гроші йдуть за пацієнтом». Тоді автоматично ті відділення закриються і набагато болісніше, ніж сьогодні.

Втім, це не лише «перший раунд» обміну думками з приводу. Питання щодо закриття (чи ні) цих відділень має вирішити чергова сесія районної ради, звичайно, після попереднього обговорення в комісіях – з питань охорони здоров’я, законності та бюджету. Будуть і консультації з профспілками, профспілковий лідер медиків ЦРЛ Петро Барус пообіцяв головуючому не залишатись осторонь процесу.

Неоднозначна ситуація і з діяльністю лабораторної (так-так, аналізи і на місцях у нас здають) та стоматологічної служб в сільській мережі. Їх фахівці працюють в первинній ланці, а зарплату отримують в ЦРЛ, хоча (куди дінешся від правди?) стоматологи, до прикладу, давно навчились працювати на себе. Однозначної відповіді на те, як не залишити людей у селах без послуг стоматолога і можливості провести елементарні лабораторні аналізи на місцях, немає. Вихід із ситуації шукатиме робоча група, до якої увійшли юристи, фінансисти і медики.

Ганна ВАКАРЧУК,

фото Алли МАЗУР

—————

Назад