ПРОРВЕМОСЯ!

31.03.2015 01:11

З тими хлопцями, які поруч – прорвемося!

 ВІДПОВІДНО ДО УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, В НАШІЙ ДЕРЖАВІ ВІДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ. НАПЕРЕДОДНІ МАЛА ЗМОГУ, РАЗОМ ЗІ СВОЇМИ КОЛЕГАМИ, ПОСПІЛКУВАТИСЯ З ПРЕДСТАВНИКОМ, ЯК НА МЕНЕ, ЕЛІТНОГО ПІДРОЗДІЛУ МВС ПАНОМ ОЛЕКСАНДРОМ. ПЕРЕДСВЯТКОВА РОЗМОВА ВИЙШЛА НАДТО СУХОЮ І СУМБУРНОЮ. РОЗУМІЮ СПІВРОЗМОВНИКА, ЯКИЙ НЕ МОЖЕ РОЗПОВІСТИ ВСЕ, ЯК НА СПОВІДІ. САМА Ж ХОЧУ «ДОКОПАТИСЯ» ДО ІСТИНИ: ЩО? ЧОМУ? ЩО БУДЕ І ЯК БУДЕ? І ВОДНОЧАС НЕ ЗАВДАТИ ШКОДИ: НІ СПІРОЗМОВНИКУ, НІ ЧИТАЧУ, ВАМ, НІ СОБІ...

– Олександре, Нацгвардія – це…

– Те, що є і те, що мало би бути – різні речі. Якщо, згідно до закону, який регламентує нашу діяльність, Нацгвардія повинна у мирний час виконувати функції внутрішніх військ. Сьогодні – це бойова одиниця, яка воює нарівні з армією. Тобто виконуємо невластиві нам завдання. Наші підрозділи повинні працювати на блокпостах, а фактично ми на передній лінії і робимо все, що накажуть.

– Декілька слів про себе…

– Я – капітан, заступник командира Чернівецького підрозділу Нацгвардії, в зоні АТО був тричі. Так ми працюємо – одні підрозділи замінюють інші, відбувається ротація. Мали б бути приблизно один місяць, а буває, затримуємось довше, як нині. Нещодавно приїхали. Цього разу ми поїхали великим підрозділом. Опорний пункт був неподалік сумнозвісного Кримського, 29 блокпосту. Фактично – це передня лінія.

– Ви всі контрактники?

– Я – кадровий військовий, решта – контрактники, які і раніше служили, і нові.

– Рік тому ти потрапив у вир цих подій, багато що відбулося з того часу. Що залишилось в пам’яті?..

– Події У Луганську у квітні минулого року. Це була перша найбільш серйозна сутичка з сепаратистами. Нас тоді вибили з Луганської ОДА. Тоді ми зрозуміли, що проти нас воюють кадрові російські офіцери. Потім було звільнення Луганської ОДА. Ситуація з військкоматом… Нас взяли у кільце, оточили, ми ж не знали, як себе вести, що робити, як воювати? Ми нічого не вміли, не знали. Тепер ми навчилися, здобули бойовий досвід. Тоді ж ми лишились голі-босі, без набоїв.

Не забудеться Одеса, 2 травня… Далі – Сіверськ, де не було серйозних обстрілів. Що зараз? Зараз війна. Так, ми вже знаємо, як можна вижити, що робити при обстрілах, як укріпити позицію, відбити атаку. Але це війна – дурна, тупа, нікому не потрібна війна…

– Наскільки ситуація із забезпеченням змінилась? Вважається, що Нацгвардію більш-менш забезпечують.

– На 99% все тримається на волонтерах. Особливо на далеких блокпостах. Патрони дає держава – є навіть 68 року випуску. Все решта: їжа, одяг, транспорт – все від волонтерів. Все, що ми їли, пили – все дякуючи волонтерам. Я, відверто кажучи, і не знаю, як їм можна поядкувати. Так, є «Кугуари», які непрактичні, БТР – «четвірка», також проблемна машина.

– Як рідні ставляться до таких «відряджень»?

– Дуже вдячний, що розуміють, терплять. Я ж виконую свій обов’язок, звісно, завжди, коли можна, дзвоню, повідомляю, що все нормально. Потім знову… Складно це все. Ми ж там всі такі, багато хто має сім’ї.

– Як складаються стосунки з місцевим населенням?

– З тими людьми, які виходять з-під впливу російської пропаганди, – нормально. Вони ж прекрасно розуміють, хто по них стріляє з мінометів і «Градів», хто такі ці казачки… Там різні люди, як і скрізь.

– Ти віриш у сьогоднішнє перемир’я?

– Ні, не вірю. На другий день перемир’я загинув лікар Діма з Чернівців. І найсумніше, що наше командування чомусь йде на їхні умови. Ось коли їх накривають, тоді вони просять перемир’я. Скільки там наших хлопців полишалося у ці перемир’я!

– Несвяткове вийшло інтерв’ю…

– Не час для свята, хочу побажати всім миру і терпіння, щоб ми вже несли службу так, як мусимо, але в мирний час.

– Прорвемося?

– Прорвемося, з тими хлопцями, які поруч – прорвемося!

Галина ГОЛОВЛЬОВА

 

—————

Назад